Хартил табл. 10 мг № 28

291,10 ₴
В наличии
SKU
76314

Категорія відпуску

За рецептом.

Інструкція для Хартил (скорочена)
Склад
діюча речовина: ramipril;

1 таблетка містить раміприлу 2,5 мг або 5 мг, або 10 мг;

допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат, заліза оксид червоний (Е 172) (для таблеток 5 мг), заліза оксид жовтий (Е 172) (для таблеток 2,5 мг і 5 мг).
Лікарська форма
Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 2,5 мг – світло-жовтого кольору пласкі овальні таблетки без оболонки, з фаскою, з можливими вкрапленнями, з рискою з одного боку та на бокових поверхнях, з маркуванням R2, розміром 10,0 х 5,0 мм;

таблетки по 5 мг – світло-рожевого кольору пласкі овальні таблетки без оболонки, з фаскою, з можливими вкрапленнями, з рискою з одного боку та на бокових поверхнях, з маркуванням R3, розміром 8,8 х 4,4 мм;

таблетки по 10 мг – білого або майже білого кольору пласкі овальні таблетки без оболонки, з фаскою, з рискою з одного боку та на бокових поверхнях, з маркуванням R4, розміром 11,0 х 5,5 мм.
Фармакотерапевтична група
Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Код АТХ С09А А05.
Код АТС
C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи

C09 Засоби для зниження артеріального тиску (Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему)

C09A Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (апф)

C09AA Інгібітори апф монокомпонентні

C09AA05 Раміприл
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. раміпрілат, активний метаболіти препарату раміприлу, пригнічує ензим діпептіділкарбоксіпептідазу (синоніми: апф, кініназа ii). в плазмі крові та тканинах цей ензим каталізує конверсію ангіотензину i в активну судинозвужувальну речовину ангіотензин ii, а також розпад активного вазоділататора брадикинина. зменшення формування ангіотензину ii і пригнічення розпаду брадикініну призводять до вазодилатації.

Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, раміпрілат сприяє зменшенню секреції альдостерону.

Призначення раміприлу викликає істотне зниження периферичного опору артерій. Загалом, немає суттєвих змін ниркового плазмотока і швидкості клубочкової фільтрації. Призначення раміприлу пацієнтам з АГ призводить до зниження рівня артеріального тиску в горизонтальному і вертикальному положеннях, без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень.

У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект після однократного прийому настає через 1-2 години після перорального прийому препарату. Максимальний ефект після однократного прийому зазвичай досягається через 3-6 години після перорального прийому. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 год. Максимальний антигіпертензивний ефект при тривалому лікуванні раміприлом загалом стає очевидним через 3-4 тижні. Показано, що антигіпертензивний ефект утримується при тривалій терапії протягом 2 років. Раптове припинення прийому раміприлу не приводить до швидкого і надмірного рикошетне підвищення артеріального тиску.

На додаток до звичайної терапії діуретиками та, при необхідності, серцевими глікозидами, було показано, що раміприл ефективний у пацієнтів з II-IV функціонального класу NYHA. Препарат має сприятливі ефекти на серцеву гемодинаміку (зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків, ОПСС, підвищення серцевого викиду і поліпшення серцевого індексу). Він також зменшує нейроендокринну активацію.

Фармакокінетика. Абсорбція. Після перорального прийому раміприл швидко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту: пікові концентрації в плазмі крові досягаються протягом 1 ч. На підставі виведення з сечею ступінь абсорбції становить не менше 56%, і на нього суттєво не впливає наявність їжі в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність активного метаболіту після перорального застосування раміприлу в дозі 2,5 і 5 мг становить 45%.

Пікові концентрації в плазмі крові раміприлату, активногометаболіту раміприлу, досягаються через 2-4 години після прийому препарату.

В умовах застосування звичайних доз (1 раз на добу) рівноважна концентрація лікарського засобу в плазмі крові досягається на 4-й день застосування препарату.

Розподіл. Зв'язування раміприлу з білками крові становить близько 73%, а раміприлату - 56%.

Метаболізм. Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату, дікетопіперазінового ефіру, дікетопіперазіновой кислоти та глюкуронідів раміприлу і раміприлату.

Виведення. Екскреція метаболітів переважно ниркова. Зниження концентрації раміприлату в плазмі крові відбувається в кілька фаз. З огляду на потужне, насичене зв'язування з АПФ і повільну дисоціацію з ензимом, раміпрілат характеризується пролонгованою термінальною фазою елімінації при дуже низьких концентраціях в плазмі крові.

Після прийому багаторазових доз раміприлу T ½ в залежності від дози становить 13-17 год для доз 5-10 мг і довше - для більш низьких доз (1,25-2,5 мг). Різниця обумовлено насичує здатністю ензиму щодо зв'язування раміприлату.

При прийомі одноразової пероральної дози раміприл і його метаболіти не визначаються в грудному молоці. При багаторазовому застосуванні ефект невідомий.

Ниркова екскреція раміприлату знижується у пацієнтів з порушенням функції нирок, і нирковий кліренс раміприлату пропорційно пов'язаний з кліренсом креатиніну. Це призводить до підвищення концентрацій раміприлату в плазмі крові, які знижуються повільніше, ніж в осіб з нормальною функцією нирок.

У пацієнтів з порушенням функції печінки метаболізм раміприлу до раміприлату сповільнений, що зумовлено зниженою активністю печінкових естераз, а рівень раміприлу в плазмі крові у них був підвищений. Пікові концентрації раміприлату у цих хворих, втім, не відрізнялися від таких у осіб з нормальною функцією печінки.
Показання
Лікування аг.

Профілактика серцево-судинних патологій: зниження серцево-судинної захворюваності, летальності у пацієнтів з:

вираженим серцево-судинним захворюванням атеротромботического генезу (наявність в анамнезі ІХС або інсульту, або патології периферичних судин);
на цукровий діабет, які мають щонайменше 1 фактор серцево-судинного ризику (див. Фармакологічні властивості).
Лікування захворювань нирок:

початкова клубочковая діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність мікроальбумінурії;
виражена клубочковая діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеінуріі, у пацієнтів з щонайменше 1 фактором серцево-судинного ризику (див. Фармакологічні властивості);
виражена клубочковая недіабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеінуріі ≥3 г/добу (див. Фармакологічні властивості).
Лікування серцевої недостатності, що супроводжується клінічними проявами.

Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда: зменшення летальності під час гострої стадії інфаркту міокарда у пацієнтів з клінічними ознаками серцевої недостатності при початку лікування більш ніж через 48 годин після виникнення гострого інфаркту міокарда.
Застосування
Препарат для перорального застосування. приймають хартії кожен день в один і той же час. препарат можна приймати до, під час або після їди, оскільки вживання їжі не впливає на його біодоступність. таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою. їх не можна розжовувати або подрібнювати.

Пацієнти, які застосовують діуретики. На початку лікування препаратом Хартії може виникати артеріальна гіпотензія, розвиток якої є більш ймовірним у хворих, які одночасно приймають діуретики. У подібних випадках рекомендується проявляти обережність, оскільки у цих пацієнтів можливе зниження ОЦК і / або кількості електролітів.

Бажано припинити застосування діуретиків за 2-3 дні до початку лікування препаратом Хартії, якщо це можливо (див. Особливості застосування).

У пацієнтів з АГ, яким не можна скасувати діуретик, терапію препаратом хартії слід починати з дози 1,25 мг. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок і рівень калію в крові. Подальше дозування препарату Хартії слід коригувати залежно від цільового рівня артеріального тиску.

АГ. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від особливостей стану пацієнта (див. Особливості застосування) і результатів контрольних вимірювань артеріального тиску. Хартія можна застосовувати в якості монотерапії або в комбінації з іншими класами антигіпертензивних лікарських засобів.

Початкова доза. Лікування препаратом хартії слід починати поступово, починаючи з рекомендованої стартової дози 2,5 мг/добу.

У пацієнтів зі значною активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) після прийому початкової дози може виникати значне зниження артеріального тиску. Для таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить 1,25 мг, а їх лікування потрібно починати під контролем (див. Особливості застосування).

Титрування дози та підтримуюча доза. Дозу можна подвоювати кожні 2-4 тижні до досягнення цільового рівня АТ; максимальна доза препарату Хартії становить 10 мг/добу. Препарат рекомендується приймати 1 раз на добу.

Профілактика серцево-судинних захворювань

Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Хартії становить 2,5 мг 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату дозу слід поступово підвищувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1-2 тижнів лікування, а потім через 2-3 тижнів - підвищити її до цільової підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу (також див. Наведену вище інформацію щодо дозування препарату для пацієнтів, які отримують діуретики).

Лікування захворювання нирок

У пацієнтів з діабетом і мікроальбумінурією

Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Хартії становить 1,25 мг у відповідному дозуванні 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату при подальшому лікуванні дозу слід підвищувати. Через 2 тижні лікування разову добову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг, а потім - до 5 мг через 2 тижні лікування.

Пацієнти з цукровим діабетом і не менше 1 фактором серцево-судинного ризику

Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Хартії становить 2,5 мг 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату при подальшому лікуванні дозу слід підвищувати. Через 1-2 тижнів терапії дозу препарату Хартії рекомендується подвоїти до 5 мг, а потім - до 10 мг через 2-3 тижнів лікування. Цільова добова доза становить 10 мг.

Пацієнти з недіабетичної нефропатією, про яку свідчить наявність макропротеінуріі ≥3 г/добу

Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Хартії становить 1,25 мг (у відповідному дозуванні) 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості пацієнтом препарату при подальшому лікуванні дозу слід підвищувати. Через 2 тижні лікування разову добову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг, а потім до 5 мг через 2 тижні терапії.

Серцева недостатність з клінічними проявами

Початкова доза. Для пацієнтів, стан яких стабілізувався після лікування діуретиками, рекомендована доза становить 1,25 мг/добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Дозу препарату Хартії слід титрувати шляхом подвоєння через кожні 1-2 тижні до досягнення максимальної добової дози 10 мг. Бажано розподілити дозу на 2 прийоми.

Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда при наявності серцевої недостатності

Початкова доза. Через 48 годин після виникнення інфаркту міокарда пацієнтам, стан яких клінічно і гемодинамічно стабільно, слід призначити початкову дозу 2,5 мг 2 рази на добу протягом 3 днів. Якщо початкова доза 2,5 мг переноситься погано, тоді слід застосовувати до 1,25 мг (у відповідному дозуванні) 2 рази на добу протягом 2 днів з подальшим підвищенням до 2,5 мг і 5 мг 2 рази на добу. Якщо дозу можна підвищити до 2,5 мг 2 рази на добу, лікування слід відмінити (див. Також наведену вище інформацію щодо дозування препарату для пацієнтів, які отримують діуретики).

Титрування дози та підтримуюча доза. Надалі добову дозу слід підвищувати шляхом подвоєння з інтервалом в 1-3 дні до досягнення цільової підтримуючої дози 5 мг 2 рази на добу. Коли це можливо, підтримуючу дозу слід розділити на 2 прийоми.

Якщо дозу можна підвищити до 2,5 мг 2 рази на добу, терапію слід скасувати. Досвіду лікування пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) відразу після інфаркту міокарда все ще недостатньо. Якщо все ж прийнято рішення про лікування таких хворих цим препаратом, рекомендується починати терапію з дози 1,25 мг (у відповідному дозуванні) 1 раз на добу і будь-яке її збільшення проводити з надзвичайною обережністю.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції нирок. Добова доза для пацієнтів з порушенням функції нирок залежить від показника кліренсу креатиніну (див. Фармакологічні властивості):

якщо кліренс креатиніну ≥60 мл/хв, необхідності в корекції початкової дози (2,5 мг/добу) немає, а максимальна добова доза становить 10 мг;
якщо кліренс креатиніну 30-60 мл/хв, необхідності в корекції початкової дози (2,5 мг/добу) немає, а максимальна добова доза становить 5 мг;
якщо кліренс креатиніну 10-30 мл/хв, початкова доза становить 1,25 мг у відповідному дозуванні на добу, а максимальна добова доза - 5 мг;
пацієнти з АГ, що знаходяться на гемодіалізі: при гемодіалізі рамиприл виводиться незначно; початкова доза становить 1,25 мг (у відповідному дозуванні), максимальна добова доза - 5 мг; препарат слід приймати через кілька годин після проведення сеансу гемодіалізу.
Пацієнти з порушенням функції печінки (див. Фармакологічні властивості). Лікування препаратом Хартії пацієнтів з порушеннями функції печінки слід починати під пильним медичним наглядом, а максимальна добова доза в таких випадках повинна становити 2,5 мг.

Пацієнти похилого віку. Початкова доза повинна бути нижче, а подальше титрування дози слід здійснювати більш поступово, з огляду на високу ймовірність виникнення небажаних ефектів, особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з астенією. У таких випадках слід призначати нижчу початкову дозу - 1,25 мг (у відповідному дозуванні) раміприлу.
Протипоказання
Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якого іншого компоненту препарату або до інших інгібіторів апф. ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий, ідіопатичний або перш перенесений на тлі застосування інгібіторів апф або антагоністів рецепторів ангіотензину іі). значний двосторонній стеноз ниркової артерії або стеноз ниркової артерії єдиної функціонуючої нирки.
Період вагітності або якщо жінка планує вагітність (див. Особливості застосування).

Раміприл не слід застосовувати у пацієнтів з артеріальною гіпотензією або гемодинамічно нестабільними станами.

Одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен у пацієнтів з цукровим діабетом або з помірним або тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 60 мл/хв). Необхідно уникати одночасного застосування інгібіторів АПФ і екстракорпоральних методів лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, оскільки їх застосування може призвести до анафілактичних реакцій тяжкого ступеня. Екстракорпоральних методів лікування включають діаліз або гемофільтрацію з використанням певних мембран з високою гідравлічної проникністю (наприклад поліакрилонітрилових), аферез ЛПНЩ з використанням декстрасульфату.
Побічні ефекти
Інформація про безпеку препарату Хартії містить дані про постійне кашлі та реакціях, викликаних артеріальноюгіпотензією. до серйозних побічних ефектів належать ангіоневротичнийнабряк, гіперкаліємія, порушення функції печінки або нирок, панкреатит, важкі реакції з боку шкіри, нейтропенія / агранулоцитоз.

З боку серцево-судинної системи: ішемія міокарда, включаючи стенокардію або інфаркт міокарда; тахікардія; аритмія; відчуття посиленого серцебиття; периферичні набряки.

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: еозинофілія; зменшення кількості лейкоцитів (включаючи нейтропенію або агранулоцитоз), зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, зменшення кількості тромбоцитів; недостатність кісткового мозку; панцитопенія, гемолітична анемія.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор, порушення рівноваги, церебральна ішемія, в тому числі ішемічний інсульт і транзиторна ішемічна атака; порушення психомоторних функцій; печіння, дисгевзія, агевзія; паросмія; вертиго; парестезії.

З боку органів зору: порушення зору, включаючи нечіткість зору; кон'юнктивіт.

З боку органів слуху та рівноваги: порушення слуху, шум у вухах.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: непродуктивний дратівливий кашель, бронхіт, синусит, задишка, бронхоспазм, в тому числі загострення астми; закладеність носа.

З боку травної системи: запальні явища в шлунково-кишковому тракті, порушення травлення, дискомфорт у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання, панкреатит (у поодиноких випадках повідомлялося про летальні наслідки при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника , біль у верхній частині живота, включаючи гастрит, запор, сухість у роті; глосит; афтознийстоматит.

З боку нирок та сечовидільної системи: порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, збільшення мочеобразования, погіршення перебігу фонової протеїнурії, підвищення рівня сечовини в крові; підвищення рівня креатиніну в крові.

З боку шкіри та її похідних: висип, зокрема макулопапулезная; ангіоневротичнийнабряк; в дуже виняткових випадках - порушення прохідності дихальних шляхів внаслідок ангіоневротичного набряку, яке може мати летальні наслідки; свербіж, гіпергідроз; ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхоліз; реакція фоточутливості; токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса - Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, загострення перебігу псоріазу: псоріатичний дерматит, пемфігоїдна або лихеноидная висип або енантема, алопеція.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: м'язові спазми, міалгія, артралгія.

З боку ендокринної системи: синдром неналежної секреції антидіуретичного гормону.

Метаболічні та аліментарні порушення: підвищення рівня калію в крові; анорексія, зниження апетиту, зниження рівня натрію в крові.

З боку судин: артеріальна гіпотензія, ортостатичне зниження артеріального тиску, синкопе; припливи; стеноз судин, гипоперфузия, васкуліт, феномен Рейно.

Загальний стан: біль у грудях, стомлюваність; пірексія; астенія.

З боку імунної системи: анафілактичні та анафілактоїдні реакції, підвищення рівня антинуклеарних антитіл.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових ферментів і / або кон'югованого білірубіну; холестатичнажовтуха, пошкодження печінкових клітин; гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолитический гепатит (в дуже виняткових випадках - з летальним результатом).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: транзиторна еректильна дисфункція, зниження лібідо; гінекомастія.

Психічні розлади: зниження настрою, тривожність, нервозність, неспокій, порушення сну, включаючи сонливість; стан сплутаності свідомості; порушення уваги.
Особливі вказівки
Особливі категорії пацієнтів

Подвійна блокада РААС за допомогою лікарських засобів, що містять аліскірен

Подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування препарату Хартії і аліскірен не рекомендується, оскільки при цьому існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і виникнення змін функції нирок.

У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації 60 мл/хв) комбіноване застосування препарату Хартії і аліскірен протипоказано (див. Побічна дія).

Пацієнти, у яких існує особливий ризик виникнення артеріальної гіпотензії

Пацієнти з вираженою активацією РААС. Ризик раптового зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок внаслідок пригнічення АПФ підвищується у пацієнтів з вираженою активацією РААС, особливо якщо інгібітор АПФ або супутній діуретичний лікарський засіб призначають вперше або при першому підвищенні дози.

Істотна активація РААС очікувана, і медичний контроль, що включає моніторинг АТ, є необхідним при таких станах:

важка АГ;
декомпенсована застійна серцева недостатність;
значуще перешкоду притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад стеноз аортального або мітрального клапана);
односторонній стеноз ниркової артерії з другою функціонуючою ниркою;
порушення водно-електролітного балансу або можливість його розвитку (включаючи приймають діуретики);
цироз печінки та / або асцит;
при виконанні великих хірургічних втручань або під час анестезії лікарськими засобами, що викликають артеріальну гіпотензію.
Рекомендується коригувати дегідратацію, гіповолемію або дефіцит електролітів перед початком лікування (у пацієнтів з серцевою недостатністю таку корекцію необхідно ретельно зважувати, враховуючи ризик розвитку об'ємного перевантаження).

У хворих з порушеннями функції печінки відповідь на лікування препаратом Хартії може бути або посилений, або зменшений. Крім того, у пацієнтів з тяжким цирозом печінки, який супроводжується набряками та / або асцитом, активність РААС може бути істотно підвищеною; тому під час лікування цих хворих необхідно виявляти особливу обережність.

Транзиторна або персистуюча серцева недостатність після інфаркту міокарда

Пацієнти з ризиком серцевої або церебральної ішемії в разі гострої гіпотензії. Початкова фаза лікування вимагає особливого медичного контролю.

Пацієнти похилого віку. Див. ЗАСТОСУВАННЯ.

Хірургічні втручання. Рекомендовано припинити лікування інгібіторами АПФ, такими як раміприл, якщо це можливо, за 1 добу до хірургічного втручання.

Контроль функції нирок. Функцію нирок необхідно оцінювати до і під час лікування і коригувати дозу, особливо в перші тижні терапії. При наявності порушення функції нирок необхідний особливо ретельний моніторинг (див. Спосіб застосування). Існує ризик погіршення функції нирок, в основному у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадки нирки.

Ангіоневротичний набряк. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку (див. Побічна дія). У разі ангіоневротичногонабряку прийом препарату Хартії необхідно припинити та негайно призначити невідкладну терапію. Пацієнти повинні перебувати під наглядом протягом не менше 12-24 годин і можуть бути виписані після повного усунення симптомів.

У пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи хартії, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечника (див. Побічна дія). Ці хворі скаржилися на біль в животі (з або без нудоти / блювоти).

Анафілактичні реакції під час десенсибілізації. Імовірність і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени підвищуються при прийомі інгібіторів АПФ. Перед десенсибілізацією необхідно розглянути питання тимчасового припинення прийому препарату Хартії.

Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи хартії, відзначалася гіперкаліємія. Ризик виникнення гіперкаліємії вищий у осіб з нирковою недостатністю у віці старше 70 років, у пацієнтів з неконтрольованим цукровим діабетом, у які отримують солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, які підвищують вміст калію, або при таких станах, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо вважається доцільним одночасне застосування перерахованих препаратів, рекомендують регулярний моніторинг рівня калію в плазмі крові (див. Взаємодія з іншими лікарськими).

Нейтропенія / агранулоцитоз. Випадки нейтропенії / агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії і анемії виявляли рідко. Повідомляли також про можливість пригнічення кісткового мозку. Рекомендують контролювати кількість лейкоцитів для виявлення можливої лейкопенії. Рекомендується частий моніторинг в початковій фазі лікування у пацієнтів з порушенням функції нирок, з супутніми коллагенозами (системний червоний вовчак або склеродермія) або при застосуванні пацієнтами інших препаратів, які можуть викликати зміни картини крові (див. Взаємодія з іншими лікарськими, Побічна дія).

Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Так само як при застосуванні інших інгібіторів АПФ, раміприл може виявитися менш ефективним для зниження рівня артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси у порівнянні з представниками інших рас. Це може бути обумовлено тим, що у пацієнтів негроїдної раси з АГ частіше розвивається АГ з низькою активністю реніну.

Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про випадки виникнення кашлю. Характерно, що кашель є непродуктивним, тривалим і проходить після припинення терапії. Можливість появи кашлю, викликаного інгібіторами АПФ, повинна розглядатися при здійсненні диференціальної діагностики кашлю.

Пацієнти з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа і порушення абсорбції глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат.

Період вагітності та годування груддю. Вагітність. Препарат не повинен застосовуватися вагітними або жінками, які планують вагітність. Якщо під час лікування лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити та замінити іншим препаратом, дозволеним до застосування у вагітних.

Якщо пацієнтка завагітніла під час лікування, застосування препарату Хартії необхідно замінити терапією без інгібіторів АПФ як можна швидше.

Годування грудьми. Через брак інформації щодо застосування раміприлу в період годування груддю (див. Фармакологічні властивості) не рекомендується призначати цей препарат в цей період і бажано віддавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких під час лактації є більш безпечним, особливо в період грудного вигодовування новонароджених або недоношених немовлят.

Діти. Хартія не застосовують у дітей, з огляду на відсутність даних про ефективність і безпеку.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть впливати на здатність пацієнта концентрувати увагу і на швидкість реакції, особливо на початку лікування або при переході від застосування інших препаратів.

Після прийому 1-й дози або її подальшого підвищення небажано керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.
Взаємодії
Протипоказані комбінації. екстракорпоральних методів лікування, які ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням певних високопоточних мембран (наприклад поліакрилонітрилових), а також аферез ЛПНЩ з використанням декстрасульфату внаслідок підвищеного ризику розвитку важких анафілактоїднихреакцій (див. протипоказання). при необхідності в такому лікуванні слід розглянути питання про використання іншого типу діалізної мембрани або іншого класу антигіпертензивних засобів.

Комбіноване застосування препарату Хартії з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом або помірно важкими порушеннями функції нирок і не рекомендується іншим категоріям хворих (див. Побічна дія та Особливості застосування).

Комбінації, що вимагають запобіжних заходів. Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що підвищують рівень калію в плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин): може виникнути гіперкаліємія, тому необхідний постійний моніторинг рівня калію в плазмі крові.

Антигіпертензивні препарати (наприклад діуретики) та інші лікарські засоби, що знижують кров'яний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, етанол, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин): слід очікувати підвищення ризику виникнення артеріальної гіпотензії (див. ОСОБЛИВІ застосування).

Вазопресорні симпатомиметики та інші речовини (наприклад изопротеренол, добутамін, допамін, адреналін), які можуть зменшити антигіпертензивний ефект препарату Хартії: рекомендується ретельний контроль артеріального тиску.

Алопуринол, іммуносупрессанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, які можуть впливати на кількість клітин крові: підвищена ймовірність гематологічних реакцій (див. Особливості застосування).

Солі літію: інгібітори АПФ можуть зменшувати екскрецію літію, і тому може підвищуватися ймовірність токсичності препаратів літію. Рекомендують контролювати рівень літію в плазмі крові.

Протидіабетичні засоби, включаючи інсулін: можливі гіпоглікемічні реакції. Рекомендується контроль рівня глюкози в крові.

НПЗП і ацетилсаліцилова кислота: очікуване зниження антигіпертензивного ефекту препарату Хартії. Більш того, одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗП може супроводжуватися підвищеним ризиком погіршення функції нирок і підвищенням рівня калію в крові.

Сіль. Підвищений рівень вживання солі може знижувати антигіпертензивну дію препарату.

Специфічна гипосенсибилизация. Внаслідок інгібування АПФ зростає ймовірність виникнення важких анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що такий ефект може також спостерігатися і щодо інших алергенів.
Передозування
Симптоми передозування інгібіторів апф можуть включати надмірну периферичну вазодилатацію (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардію, електролітні порушення, ниркову недостатність. стан пацієнта слід ретельно контролювати. застосовують симптоматичне і підтримуюче лікування. запропоновані заходи включають первинну детоксикацію (промивання шлунка, прийом сорбентів) і відновлення гемодинамічної стабільності, включаючи призначення агоністів α1-адренорецепторів або ангіотензину ii (Ангіотензінамід). раміпрілат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться із загального кровообігу шляхом гемодіалізу.
Термін придатності
2 роки.
Умови зберігання
Зберігати при температурі не вище 25 ºС у недоступному для дітей місці.
Упаковка
По 7 таблеток у блістері; по 2 або 4 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску
За рецептом.

Характеристики
Производитель Egis
Страна производителя Венгрия
Напишите свой собственный отзыв
Отзыв для:Хартил табл. 10 мг № 28