Бетаферон лиофил. пор. д/ин. 9600000 МЕ фл., с раств. в шприце № 15

Інструкція
Склад
діюча речовина: інтерферон бета-1b;

1 мл розчину, готового до застосування, містить 0,25 мг (8,0 мільйонів міжнародних одиниць (МО)) рекомбінантного інтерферону бета-1b*;

1 флакон з порошком ліофілізованим для приготування розчину для ін’єкцій містить 0,3 мг (9,6 млн МО) рекомбінантного інтерферону бета-1b при розрахованому надлишку заповнення 20 %;

допоміжні речовини: альбумін людини, маніт (Е 421).

Розчинник: 1,2 мл 0,54 % розчину натрію хлориду.

*Виготовлено за допомогою генно-інженерної технології зі штаму Escherichia coli.
Фармакотерапевтична група
Інтерферони. Інтерферон бета-1b.

Код АТХ L03A B08.
Лікарська форма
Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок ліофілізований білого кольору для приготування розчину для ін’єкцій і прозорий розчинник, що не містить видимих часток.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка

Механізм дії. Інтерферони належать до родини цитокінів, які є природними протеїнами. Молекулярна маса інтерферонів складає від 15 000 до 21 000 дальтон. Виділяють три основні класи інтерферонів: альфа, бета і гамма. Біологічна активність інтерферону-альфа, інтерферону-бета та інтерферону-гамма певним чином збігається, проте має відмінності. Активність інтерферону бета-1b є видоспецифічною. Зважаючи на це, найбільш важливу фармакологічну інформацію про інтерферон бета-1b отримують у дослідженнях клітин людини в культурах або у дослідженнях за участю людини in vivo.

Інтерферон бета-1b має противірусну та імунорегулюючу активність. Механізм дії інтерферону бета-1b при розсіяному склерозі (РС) остаточно не з’ясований. Проте відомо, що біологічні властивості щодо модифікування відповідної реакції на інтерферон бета-1b опосередковуються його взаємодією зі специфічними рецепторами, виявленими на поверхні клітин людини. Зв’язування інтерферону бета-1b з цими рецепторами індукує експресію низки речовин, які вважаються медіаторами біологічних ефектів інтерферону бета-1b. Вміст деяких із цих речовин визначали в сироватці та фракціях клітин крові хворих, які лікувалися інтерфероном бета-1b. Інтерферон бета-1b знижує здатність до зв’язування та підвищує інтерналізацію та руйнування рецептора інтерферону гамма. Крім того, інтерферон бета-1b підвищує супресорну активність мононуклеарних клітин периферійної крові.

Не проводилося жодних окремих досліджень впливу Бетаферону® на серцево-судинну систему, дихальну систему та функції ендокринних залоз.

Клінічна безпека та ефективність

Рецидивно-ремітивний перебіг РС

Було проведено одне контрольоване клінічне дослідження із застосуванням препарату Бетаферон® пацієнтам з рецидивно-ремітивним перебігом РС, які могли ходити без сторонньої допомоги (базові показники за шкалою EDSS (розширена шкала оцінки стану інвалідності) від 0 до 5,5). У пацієнтів, які отримували Бетаферон®, спостерігали зниження частоти (30 %), тяжкості клінічних загострень та числа госпіталізацій внаслідок захворювання. Окрім цього, спостерігали подовження періоду ремісії. Відсутні дані щодо впливу препарату Бетаферон® на тривалість рецидивів або на симптоми у проміжках між рецидивами, також не відмічено суттєвого впливу на прогресування захворювання при рецидивно-ремітивному перебігу РС.

Вторинно прогресуючий перебіг РС

Було проведено два контрольованих клінічних дослідження із застосуванням препарату Бетаферон®, в яких взяли участь 1657 пацієнтів із вторинно прогресуючим перебігом РС (вихідні показники за шкалою EDSS від 3 до 6,5; тобто пацієнти могли самостійно ходити).

У ретроспективному метааналізі з урахуванням даних обох досліджень було виявлено загальний терапевтичний ефект, що мав статистичну значимість (p = 0,0076; 8,0 млн МО препарату Бетаферон® порівняно із застосуванням плацебо).

В обох дослідженнях у пацієнтів із вторинно прогресуючим перебігом РС, які отримували Бетаферон®, спостерігали зниження частоти (30 %) клінічних загострень. Відсутні дані щодо впливу препарату Бетаферон® на тривалість періодів загострень.

Одиничний клінічний прояв, що дає підстави підозрювати захворювання на РС

Було проведено одне контрольоване клінічне дослідження із застосуванням препарату Бетаферон® пацієнтам з одиничним клінічним проявом та даними магнітно-резонансної томографії (МРТ), що давали можливість припустити наявність у них РС (принаймні два безсимптомних ураження виявлено в Т2-режимі МРТ).

У ході плацебо-контрольованої фази на тлі застосування препарату Бетаферон® спостерігалося уповільнення процесу прогресування від першого клінічного прояву до клінічно достовірного розсіяного склерозу (CDMS) зі статистичною та клінічною значимістю. Про стійкість лікувального ефекту також свідчить відстрочення часу прогресування до РС за критеріями Макдональда.

У ході аналізів підгруп за вихідними факторами було виявлено ознаки ефективності впливу на прогресування до розвитку клінічно достовірного розсіяного склерозу в усіх підгрупах, які досліджувалися.

Відмічено добру переносимість лікування препаратом Бетаферон®, про що свідчить високий відсоток пацієнтів, які пройшли дослідження повністю (93 % у групі, яка отримувала Бетаферон®). З метою підвищення переносимості препарату Бетаферон® проводили титрування доз, на початку терапії застосовували нестероїдні протизапальні препарати. Окрім цього, більшість пацієнтів упродовж дослідження користувалися шприцом для самостійного введення препарату.

У відкритій фазі подальшого спостереження відмічено збереження терапевтичного ефекту щодо переходу в CDMS через 3 і 5 років, навіть незважаючи на той факт, що для більшості пацієнтів із плацебо-групи терапія препаратом Бетаферон® була розпочата тільки з другого року.

Рецидивно-ремітивний перебіг РС, вторинно прогресуючий перебіг РС та одиничний клінічний прояв, що дає підстави підозрювати захворювання на РС

В усіх дослідженнях РС Бетаферон® показав свою ефективність щодо зниження активності захворювання (гострого запалення центральної нервової системи та тимчасових змін у тканинах), про що свідчать дані МРТ. Наразі остаточно не з’ясований зв’язок між активністю РС за результатами МРТ та клінічними результатами.

Дані доклінічних досліджень

Не проводилось досліджень гострої токсичності.

Фармакокінетика

У пацієнтів та добровольців проводили моніторинг рівня препарату Бетаферон® у сироватці крові шляхом неспецифічного біоаналізу. Після підшкірного застосування 0,5 мг (16,0 млн МО) інтерферону бета-1b максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 1–8 годин після введення і становить близько 40 МО/мл. За даними різних досліджень середній кліренс та період напіввиведення із сироватки крові у фазі розподілу становлять відповідно не більше 30 мл/хв-1/кг-1 та 5 годин.

Застосування препарату Бетаферон® через день не зумовлює підвищення рівня препарату у сироватці, а його фармакокінетика протягом курсу терапії не змінюється.

Абсолютна біодоступність інтерферону бета-1b при підшкірному введенні дорівнювала приблизно 50 %.
Показання
Одиничний клінічний прояв демієлінізації, що супроводжується активним запальним процесом, тяжкість якого виправдовує призначення кортикостероїдів внутрішньовенно, за умови виключення альтернативних діагнозів та якщо встановлено, що такі пацієнти мають високий ризик розвитку клінічно достовірного розсіяного склерозу.
Рецидивно-ремітивний перебіг розсіяного склерозу за наявності в анамнезі двох або більше загострень протягом останніх двох років.
Вторинно прогресуючий перебіг розсіяного склерозу з активним перебігом захворювання, що характеризується загостреннями.
Протипоказання
Підвищена чутливість в анамнезі до природного або рекомбінантного інтерферону бета, альбуміну людини або до будь-якої з допоміжних речовин.
Наявна тяжка депресія та/або суїцидальні настрої (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції»).
Захворювання печінки в стадії декомпенсації (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії
Спеціальних досліджень взаємодії препарату Бетаферон® з іншими лікарськими засобами не проводилося.

Вплив препарату Бетаферон® на метаболізм лікарських засобів у хворих із РС (при застосуванні препарату в дозі 250 мкг (8,0 млн МО) через день) невідомий. Під час застосування препарату Бетаферон® кортикостероїди та адренокортикотропний гормон, що призначалися на період до 28 днів при лікуванні загострень, переносяться добре.

Застосування препарату Бетаферон® одночасно з іншими імуномодуляторами, окрім кортикостероїдів або адренокортикотропного гормону, не рекомендується через відсутність клінічного досвіду.

Інтерферони знижують активність печінкових цитохром P450-залежних ферментів у людини та тварин. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату Бетаферон® у комбінації з лікарськими засобами, що мають вузький терапевтичний індекс та кліренс яких значною мірою залежить від печінкової системи цитохрому P450, наприклад з протиепілептичними засобами. Також слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні будь-яких препаратів, що впливають на систему гемопоезу.

Досліджень взаємодії препарату з протиепілептичними засобами не проводили.

Імуногенність

При застосуванні всіх протеїнів з терапевтичними властивостями існують потенційні можливості для розвитку імуногенності. У ході контрольованих клінічних досліджень кожні 3 місяці проводили відбір проб сироватки крові з метою відстеження появи антитіл до препарату Бетаферон®. У ході різних контрольованих клінічних досліджень за участю хворих з рецидивно-ремітивним перебігом РС та з вторинно прогресуючим перебігом РС у 23–41 % пацієнтів у сироватці крові виявляли нейтралізуючі антитіла до інтерферону бета-1b, що підтверджувалося принаймні двома позитивними результатами подальших лабораторних тестів. З цих пацієнтів у 43–55 % хворих у ході подальшого спостереження у відповідному дослідженні було виявлено стабільну відсутність антитіл (за результатами двох послідовних негативних результатів тестів).

У згаданих дослідженнях розвиток нейтралізуючої активності пов’язувався зі зниженням клінічної ефективності тільки щодо виникнення рецидивів. Дані деяких аналізів дають змогу припустити, що цей ефект може бути більш вираженим у пацієнтів із вищими титрами нейтралізуючої активності.

У ході дослідження за участю пацієнтів із одиничним клінічним проявом, що дає підстави підозрювати захворювання на РС, при вимірюванні 1 раз на 6 місяців нейтралізуюча активність спостерігалася принаймні одноразово у 32 % (89) пацієнтів, які отримували Бетаферон®, з яких у 60 % (53) протягом 5-річного періоду статус щодо антитіл знову ставав негативним (за результатами останньої оцінки). Упродовж цього часу розвиток нейтралізуючої активності асоціювався із суттєвим збільшенням нових активних уражень та об’ємів ділянок уражень в Т2-режимі МРТ. Проте малоймовірно, що цей факт пов’язаний зі зниженням клінічної ефективності (що стосується часу до настання клінічно достовірного розсіяного склерозу (CDMS), часу до підтвердження прогресування за шкалою EDSS та частоти рецидивів).

Із розвитком нейтралізуючої активності не пов’язувалася поява нових небажаних явищ.

У дослідженнях in vitro було встановлено, що Бетаферон® дає перехресну реакцію із натуральним інтерфероном бета. Однак дослідження in vivo з цього приводу не проводили і клінічна значимість цього факту невідома.

Існують поодинокі та непереконливі свідчення про пацієнтів, у яких розвинулася нейтралізуюча активність і які отримали терапію препаратом Бетаферон®.

Рішення щодо продовження або припинення лікування слід приймати з урахуванням усіх аспектів стану пацієнта, а не тільки даних щодо нейтралізуючої активності.

Допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить менш ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на мілілітр, тобто практично не містить натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Велика кількість даних (понад 1000 результатів вагітностей) з реєстрів бета-інтерферону, національних реєстрів та післяреєстраційного досвіду свідчить про відсутність підвищеного ризику виникнення значних вроджених аномалій після впливу до початку зачаття або впливу протягом першого триместру вагітності. Однак тривалість впливу препарату протягом першого триместру точно не відома, оскільки були зібрані дані, коли застосування бета-інтерферону було протипоказано під час вагітності, а лікування, ймовірно, було перервано, коли вагітність була виявлена та/або підтверджена. Досвід впливу під час другого та третього триместрів дуже обмежений.

Годування груддю. Наявна обмежена інформація про виділення інтерферону бета-1b з грудним молоком. Хімічні/фізіологічні характеристики інтерферону бета дають змогу припустити, що рівні інтерферону бета-1b, що виділяється з грудним молоком є незначними. Не передбачається шкідливого впливу на грудне вигодовування новонародженого/ немовляти.

Лікарський засіб Бетаферон® можна застосовувати у період годування груддю.

Фертильність. Досліджень щодо фертильності не проводилося.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Вплив препарату Бетаферон® на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами не досліджувався.

Побічні ефекти з боку центральної нервової системи, що асоціюються із застосуванням препарату Бетаферон®, можуть впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з іншими механізмами у пацієнтів, які мають схильність до виникнення таких побічних ефектів.
Спосіб застосування та дози
Лікування препаратом Бетаферон® слід розпочинати під наглядом лікаря, який має досвід лікування РС.

Спосіб застосування.

Для підшкірних ін’єкцій.

Приготування ін’єкційного розчину

Для розчинення ліофілізованого інтерферону бета-1b для ін’єкцій використовують попередньо заповнені шприци з розчинником, що постачаються в комплекті, та голку, щоб ввести 1,2 мл розчинника (розчин натрію хлориду, 5,4 мг/мл (об’ємна маса 0,54 %)) у флакон з препаратом Бетаферон®. Порошок повинен розчинитись повністю без струшування.

Після розчинення набирають 1,0 мл розчину з флакона у шприц для введення 0,25 мг препарату Бетаферон®. Препарат Бетаферон® можна вводити за допомогою відповідного інжектора.

Перевірка розчину перед використанням

Перед використанням слід уважно оглянути готовий розчин препарату. Це має бути розчин від безбарвного до світло-жовтого кольору, злегка опалесцентний або опалесцентний. За наявності видимих включень або зміни кольору розчину його не можна використовувати.

Утилізація

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи потрібно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Діти

Інформація щодо застосування препарату Бетаферон® дітям віком до 12 років відсутня, тому не слід застосовувати препарат цій групі пацієнтів.

Офіційні клінічні або фармакокінетичні дослідження за участю дітей не проводили. Однак обмежені опубліковані дані дають змогу припустити, що препарат Бетаферон® при його застосуванні дітям віком від 12 до 16 років у дозі 8,0 млн МО підшкірно через день матиме такий самий профіль безпеки, як і у дорослих.
Передозування
Застосування інтерферону бета-1b не супроводжувалося серйозними побічними ефектами, які ставлять під загрозу життєво важливі функції дорослих онкологічних пацієнтів при індивідуальних дозах до 5,5 мг (176 млн МО) внутрішньовенно 3 рази на тиждень.
Побічні ефекти
На початку лікування побічні реакції спостерігаються досить часто, але під час подальшого лікування їхня частота, як правило, зменшується. До найпоширеніших відмічених побічних реакцій належать грипоподібний симптомокомплекс (лихоманка, озноб, артралгія, погане самопочуття, пітливість, головний біль або міалгія), що переважно зумовлені фармакологічною дією лікарського засобу, та реакції у місці ін’єкцій. Часто після введення препарату Бетаферон® виникали реакції у місці ін’єкцій. Гіперемія, припухлість, зміна кольору шкіри, запалення, біль, гіперчутливість, некроз і неспецифічні реакції значною мірою асоціюються із застосуванням препарату Бетаферон® у дозі 0,25 мг (8,0 млн МО). До найсерйозніших побічних реакцій, про які повідомлялося, належать тромботична мікроангіопатія (ТМА) та гемолітична анемія (ГА).

Для покращення переносимості, зазвичай на початку лікування рекомендується титрувати дозу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Симптоми, подібні до грипу, можна мінімізувати шляхом введення нестероїдних протизапальних препаратів.

Частоту виникнення реакцій у місці ін’єкції можна знизити завдяки застосуванню інжектомату.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Вони дають змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик щодо препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Термін придатності
Ліофілізат – 24 місяці.

Розчинник – 36 місяців.
Умови зберігання
Зберігати при температурі не вище 25 °C.

Не заморожувати.

Після приготування розчин зберігати при температурі 2–8°C не більше 3 годин.
Несумісність
Не слід змішувати цей лікарський засіб з іншими препаратами, окрім розчинника, що постачається у комплекті (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

При використанні інжектомату див. інструкцію для застосування інжектомату.
Упаковка
По 0,3 мг (9,6 млн МО) порошку ліофілізованого у флаконах у комплекті з розчинником по 1,2 мл у попередньо заповнених шприцах та насадкою (адаптером) з голкою, 2 спиртовими серветками в упаковці з картону. По 15 упаковок в картонній коробці.
Категорія відпуску
За рецептом.