Корипрен таблетки п/пл.об. 20мг/10мг № 56

Інструкція
Склад
діючі речовини: еnalapril; lercanidipine; 1 таблетка містить еналаприлу малеату 20 мг (відповідає еналаприлу 15,29 мг) та лерканідипіну гідрохлориду 10 мг (відповідає лерканідипіну 9,44 мг);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон (К 30), натрію гідрокарбонат, магнію стеарат;

оболонка: опудрювач жовтий 02F22330;

вміст опудрювача жовтого 02F22330: гіпромелоза 5сР (Е 646), титану діоксид (Е 171), тальк, макрогол 6000,  хіноліновий жовтий (Е 104),  заліза оксид жовтий (Е 172).
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: жовті, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки.
Фармакотерапевтична група
Інгібітори АПФ та блокатори кальцієвих каналів: еналаприл та лерканідипін.

Код АТС
C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи

C09 Засоби для зниження артеріального тиску (Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему)

C09B Комбіновані препарати інгібіторів апф

C09BB Інгібітори апф в комбінації з антагоністами кальцію

C09BB02 Еналаприл та лерканідипін
Фармакологічні властивості
Фармакодинамічні параметри. комбінований препарат коріпрен містить інгібітор апф еналаприл (10 або 20 мг) і антагоніст кальцію лерканідипін (10 мг), які надають взаємодоповнюючий гіпотензивний ефект.

Ефективність фіксованої комбінації еналаприлу і лерканідипіну в зниженні систолічного і діастолічного АТ в порівнянні з монотерапією доведена результатами клінічних досліджень.

Еналаприл є дікарбоцілсодержащім пептидом з антигіпертензивної активністю. Будучи проліками, еналаприл перетворюється шляхом деестерифікації в активну форму - еналаприлат, який конкурентно зв'язується і пригнічує АПФ, тим самим блокуючи перетворення ангіотензину I в ангіотензин II. Це запобігає сильне судинозвужувальну дію ангіотензину II і призводить до вазодилатації. Спорідненість еналаприлату до АПФ приблизно в 200 000 разів вище, ніж у ангіотензину I, і в 300-1000 разів вище, ніж у еналаприлу. Еналаприл також знижує секрецію корою наднирників альдостерону, індуковану ангиотензином II, що призводить до збільшення екскреції натрію і, відповідно, відтоку води.

Гіпотензивний ефект одноразової пероральної дози еналаприлу малеату зазвичай проявляється протягом 1 год і максимальний через 4-8 ч. Гіпотензивний ефект звичайних доз препарату зазвичай зберігається протягом 12-24 год. АД при застосуванні еналаприлу знижується на тлі зниження ОПСС і збільшення серцевого викиду (можливо незначне підвищення ЧСС) і ниркового кровотоку (СКФ не змінюється або підвищується в разі низьких її значень до початку терапії).

У хворих з патологією нирок або цукровим діабетом в ході застосування еналаприлу зменшуються альбуминурии, протеїнурії і екскреції з сечею IgG.

Швидкого підвищення артеріального тиску не відбувається при різкому припиненні прийому еналаприлу.

Лерканідипін пригнічує приплив позаклітинного кальцію через мембрани клітин міокарда і гладких м'язів судин. Зниження концентрації кальцію всередині клітини веде до зниження скорочувальної здатності гладких м'язів міокарда, викликає розширення коронарних і системних артерій, що сприяє збільшенню доставки кисню до тканини міокарда, зниження ОПСС, системного артеріального тиску і після навантаження.

Судинорозширювальний ефект лерканідипіну розвивається поступово, з пролонгацією антигіпертензивної дії. Лерканідипін в якості монотерапії або в поєднанні з еналаприлом при багаторазовому введенні не викликає симпатичної активації, вторинною по відношенню до периферичної вазодилатації. Цей аспект має важливе клінічне значення, враховуючи, що симпатична перевантаження може бути пов'язана з розвитком і прогресуванням пошкодження органу-мішені та серцево-судинних подій у пацієнтів з гіпертонічною хворобою.

Лерканідипін підвищує біодоступність NO і ендотелійзалежну вазодилатацию у пацієнтів з гіпертонічною хворобою. Він також зменшує вміст маркерів окисного стресу. Крім того, препарат інгібуєпроліферацію клітин неоінтими та гладких м'язів судин, а також накопичення холестерину за рахунок зниження кількості активних форм кисню в клітинах. У пацієнтів з гіпертонічною хворобою лерканідипін зменшує кількість лейкоцитів в плазмі крові, CРБ, E- і P-селектину, ліпопротеїну (a) і молекул внутрішньоклітинної адгезії, що беруть участь в тромботичної процесі та пошкодженні судин / тканин.

На рівні нирок лерканідипін розширює як аферентні, так і еферентні клубочкові артерії, при цьому внутригломерулярной капілярний тиск залишається незмінним.

Фармакокінетичніпараметри. Зміни фармакокінетичних параметрів еналаприлу і лерканідипіну при їх спільному застосуванні не встановлено.

Фармакокінетика еналаприлу. Еналаприлу малеат добре всмоктується після прийому всередину. Близько 55-75% перорально введеної дози еналаприлу малеату швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті у здорових людей і пацієнтів з гіпертонічною хворобою. Їжа істотно не впливає на швидкість або ступінь абсорбції еналаприлу малеату.

C max в плазмі крові досягається протягом близько 1 години після перорального введення еналаприлу.

Стабільні концентрації еналаприлату в плазмі крові досягаються через 4 сут у пацієнтів з нормальною функцією нирок.

Близько 50-60% еналаприлату зв'язується з білками плазми крові.

Приблизно 60% поглиненої дози еналаприлу інтенсивно гідролізується за допомогою естераз до еналаприлату, головним чином в печінці. Близько 20% гідролізуються при першому проходженні через печінку. Гідроліз еналаприлу до еналаприлату може бути відстрочено і / або порушений у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю.

Ефективний Т ½ для накопичення еналаприлату в середньому становить близько 11 год у пацієнтів з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з кліренсом креатиніну 30 мл/хв ефективний Т ½ збільшується.

Еналаприл погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр; проникає через плаценту, розподіляється в молоці у невеликій кількості.

Після прийому всередину еналаприл та еналаприлат виводяться із сечею та калом. У здорових людей в середньому 60-78% (43-56% у вигляді еналаприлату і інше у вигляді незмінного лікарського засобу) еналаприлу малеату виводиться з сечею і близько 33% (близько 27% у вигляді еналаприлату і 6% в незміненому вигляді) - з калом протягом 24-48 год після введення дози 10 мг.

Нирковий кліренс еналаприлу може бути зменшений у пацієнтів з гіпертонічною хворобою. У осіб похилого віку нирковий кліренс і / або обсяг розподілу також можуть зменшуватися.

Фармакокінетика лерканідипіну. Після перорального введення лерканідипін добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Абсорбція лерканідипіну збільшується при прийомі їжі з високим вмістом жирів, тому його слід приймати перед їжею. C max досягається протягом близько 1,5-3 ч. Лерканідипін має високу зв'язування з білками плазми крові (98%) і швидко накопичується в мембранах артеріолярное клітин.

У пацієнтів з гіпертонічною хворобою середній кінцевий Т ½ після однократного перорального прийому в дозі 10-20 мг становить 8-10,5 год. Незважаючи на короткий Т ½ в плазмі крові, фармакодинамическое дія охоплює 24 ч. Високий коефіцієнт мембранного поділу лерканідипіну забезпечує тривалий ефект на рівні рецепторів і мембран, дозволяючи вводити його 1 раз на добу.

Лерканідипін метаболізується в печінці CYP 3A4 і перетворюється в неактивні метаболіти, які виводяться із сечею (50%) і калом.

Фармакокінетичнівластивості лерканідипіну не змінюються в залежності від віку, наявності легкої або помірної печінкової або ниркової недостатності.
Показання
Первинна аг.
Застосування
Per os 1 таблетка на добу, в основному в ранкові години (перед сніданком за ≥15 хв).
Протипоказання
Гіперчутливість до будь-якого активного фармацевтичного інгредієнту, будь-якого інгібітору апф або антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду, або будь-якої іншої складової препарату; набряк Квінке (ідіопатичний, спадковий або перенесений у зв'язку із застосуванням інгібіторів апф); вагітність або її планування; одночасний прийом з препаратами, що містять аліскірен, на тлі цукрового діабету або порушення функції нирок (СКФ 60 мл/хв / 1,73 м2); перешкода відтоку крові з лівого шлуночка; серцева недостатність по великому колу кровообігу (у пацієнтів, які не отримували лікування з цього приводу); стенокардія (нестабільна форма); перенесений інфаркт міокарда (протягом 1 міс); виражене порушення функції нирок (кліренс креатиніну 30 мл/хв), також і у хворих, які отримують лікування гемодіалізом; виражене порушення функції печінки; поєднане застосування циклоспорину, сильних інгібіторів СУР3А4, соку грейпфрута.
Побічні ефекти
 

Зниження рівня гемоглобіну, тромбоцитів (150⋅109 / л); гіперчутливість; підвищення вмісту калію в крові; тривожність; цефалгія і запаморочення (у тому числі постуральне), тиннитус; підвищення ЧСС (90 уд. / хв), посилене серцебиття; зниження пекло (90/60 мм рт. ст.), insufficientia vascularis; кашель, сухість, біль в горлі; абдомінальний біль, нудота, запор, диспепсичні прояви, набряк губ, розлади мови, ксеростомія, діарея, запалення слизової оболонки ясен; підвищення активності амінотрансфераз; набряк Квінке, набряк обличчя, дерматит, висипання, кропив'янка; артралгія; поллакиурия, переважання нічного частини діурезу над денний, збільшене виділення сечі; імпотенція; слабкість, стомлюваність, набряки, відчуття жару.
Особливі вказівки
Коріпрен 20 мг / 10 мг для стартової терапії аг не застосовують.

Терапія хворих похилого віку визначається функціональним станом нирок.

Потрібно обачність на старті терапії пацієнтів з недостатністю функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня тяжкості.

C обачністю призначають хворим ІХС або з патологією судин головного мозку (надмірне зниження артеріального тиску може стати причиною розвитку інсульту або інфаркту міокарда), а також синдромом Шорта без імплантованого кардіостимулятора і у хворих з дисфункцією лівого шлуночка.

Вторинна гіпотензія при лікуванні еналаприлом можлива у хворих з серцевою недостатністю. Потрібно лікарський нагляд хворим з вираженою серцевою недостатністю на тлі зниження вмісту натрію в крові, розлади ниркових функцій або терапії петльовими діуретиками у високих дозах (ризик вторинної гіпотензії).

При зменшенні ОЦК у приймаючих еналаприл хворих АГ ймовірність розвитку вторинної гіпотензії зростає.

У разі розвитку вторинної гіпотензії можливо буде потрібно зниження дози або відміна сечогінних препаратів і / або еналаприлу.

У хворих з розладом ниркової функції легкої або помірної ступеня потрібен постійний контроль вмісту в плазмі крові креатиніну і калію. Підвищення вмісту в плазмі крові креатиніну і калію може виникнути у ряду хворих АГ, які не мають патології нирок в анамнезі, на тлі застосування сечогінного засобу в комбінації з еналаприлом.

На тлі прийому еналаприлу можливий розвиток ниркової недостатності (як правило, у пацієнтів з патологією нирок або з вираженим порушенням серцевої функції), оборотної при відміні препарату.

Потрібно скрупульозне спостереження лікарем хворих зі стенозом a. renalis (двосторонній або єдиної функціонуючої нирки), які отримують лікування інгібіторами АПФ, через імовірність порушення функції нирок або зниження артеріального тиску (90/60 мм рт. ст.). Лікування починають з низьких доз з поступовим їх підвищенням на тлі контролю ниркової функції.

Не слід приймати Коріпрен хворим після трансплантації нирок.

Хворим на діабетичну нефропатію не слід приймати інгібітори АПФ в поєднанні з аліскіреном.

У разі необхідності застосування інгібіторів АПФ в поєднанні аліскіреном або антагоністами ангіотензину II потрібні спостереження лікаря і скрупульозний контроль артеріального тиску, вмісту електролітів в плазмі крові, а також ниркових функцій.

Можливе посилення антигіпертензивної дії лерканідипіну у хворих з розладом печінкових функцій. Застосування інгібіторів АПФ припиняється у хворих при підвищенні активності амінотрансфераз або розвитку жовтяниці.

З обережністю призначають еналаприл хворим з колагенозом (з ураженням судинної системи), які отримують терапію иммуносупрессантами, прокаїнамідом або алопуринолом (потрібен регулярний моніторинг лейкограми та настороженість щодо розвитку інфекційних захворювань).

Імовірність виникнення набряку Квінке на тлі застосування інгібітора АПФ підвищується у хворих з набряком Квінке (не пов'язаним із застосуванням препаратів цієї групи) в анамнезі.

В окремих випадках можливий розвиток анафілактоїдних реакцій на фоні застосування інгібіторів АПФ в поєднанні з десенсибилизирующей терапією (отрута комах) або ЛПНЩ-аферезом (декстрана сульфат).

У хворих, які отримують інгібітори АПФ, можливо виникнення кашлю.

На початку (1-й місяць) терапії інгібіторами АПФ у хворих на цукровий діабет, які отримують інсулін або цукрознижувальні препарати per os, потрібно скрупульозний моніторинг глікемії.

У разі зниження АТ 90/60 мм рт. ст. при проведенні великого оперативного втручання або застосуванні знижують артеріальний тиск анестетиків здійснюють заходи щодо збільшення ОЦК.

При застосуванні інгібіторів АПФ можливий розвиток гіперкаліємії. Потрібен регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові в разі необхідності одночасного застосування еналаприлу з калійзберігаючими сечогінними засобами, добавок до раціону харчування або замінників солі, що містять калій.

Гіпотензивний ефект еналаприлу знижений у представників негроїдної раси у порівнянні з європеоїдної.

З огляду на вміст лактози препарат протипоказаний хворим галактоземією, лактазной недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Застосування антагоністів кальцію може викликати оборотні зміни сперматозоїдів і, відповідно, порушення процесу запліднення.

При розвитку вагітності у пацієнток, які отримують Коріпрен, засіб негайно відміняють.

У період годування груддю Коріпрен не застосовують.

Особам, які керують транспортними засобами, або при роботі з іншими механізмами при прийомі Коріпрена слід враховувати ймовірність виникнення стомлюваності, слабкості, запаморочення, сонливості.
Взаємодії
Досліджували тільки у дорослих.

Можливе посилення антигіпертензивної дії препарату при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами.

Одночасне застосування еналаприлу малеату з іншими інгібіторами АПФ, аліскіреном, антагоністами рецепторів ангіотензину II підвищує ймовірність розвитку побічних ефектів (зниження АТ 90/60 мм рт. Ст., Підвищення рівня калію в крові, розлад ниркових функцій).

Виведення калію з організму, викликане застосуванням сечогінних засобів, зменшується при застосуванні інгібіторів АПФ. Застосування калійзберігаючихдіуретиків, дієтичних добавок з калієм або містять солі цього макроелементи речовин в поєднанні з еналаприлу малеатом може призвести до гіперкаліємії.

Одночасне застосування сечогінних засобів (петльових або тиазидного ряду) на початку терапії еналаприлом може викликати зниження ОЦК і підвищити ймовірність зниження артеріального тиску (90/60 мм рт. Ст.).

Одночасне застосування еналаприлу малеату з вазодилататорами (в тому числі препаратами нітрогліцерину, іншими нітратами) може посилити гіпотензивний ефект.

Не слід застосовувати разом еналаприлу малеат з препаратами літію через підвищення вмісту в крові та, відповідно, токсичності останнього. У разі необхідності застосування зазначеної комбінації потрібно скрупульозний контроль вмісту в плазмі крові літію.

У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували ін'єкції натрію ауротіомалата і одночасно лікування інгібіторами АПФ (в тому числі еналаприл), спостерігалися вазомоторні реакції.

Одночасне застосування з інгібіторами ферменту mTOR-кінази може підвищити ймовірність розвитку набряку Квінке.

Антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ потенціюють алкоголь, антипсихотики, а також засоби, що застосовуються для анестезії, і трициклічніантидепресанти.

Антигіпертензивна дія інгібіторів АПФ знижується при одночасному застосуванні з адреноміметиками непрямої дії, НПЗП.

Поєднання з НПЗП також сприяє підвищенню вмісту калію в крові та можливого порушення ниркових функцій (рідко - гостра ниркова недостатність).

Підвищується ймовірність виникнення гіперглікемії при поєднанні інгібіторів АПФ з цукрознижувальними препаратами, особливо на старті такої терапії і у хворих з порушенням функції нирок.

Чи не застосовують лерканідипін в поєднанні з сильними інгібіторами CYP 3A4, циклоспорином або соком грейпфрута.

З обережністю застосовують лерканідипін в поєднанні з іншими субстратами CYP 3A4.

З огляду на можливого зниження гіпотензивної дії при поєднанні лерканідипіну з індукторами CYP 3A4 (рифампіцин, антиконвульсанти) їх одночасне застосування вимагає більш частого контролю артеріального тиску пацієнта.

Через посилення гіпотензивного ефекту не рекомендований одночасний прийом лерканідипіну з алкоголем; з тієї ж причини потрібно обачність при поєднанні з циметидином в дозі 800 мг/добу (підвищується біодоступність лерканідипіну).

Підвищується всмоктування лерканідипіну (з одночасним уповільненням його швидкості) при одночасному застосуванні з мідазоламом в дозі 20 мг в осіб похилого віку.

У разі одночасного застосування лерканідипіну з дигоксином необхідний скрупульозний контроль клінічних проявів токсичної дії дигоксину.
Передозування
Надмірне застосування еналаприлу проявляється зниженням пекло (90/60 мм рт. Ст.) Приблизно через 6 годин після прийому і розвитком ступору. при прийомі надмірної дози інгібіторів апф можуть відзначати судинний шок, порушення балансу електролітів, функції нирок, гіпервентиляцію, підвищення ЧСС (90 уд. / хв) або зниження ЧСС (60 уд. / хв), серцебиття, запаморочення, неспокій і кашель.

Проводять в / в інфузію 0,9% розчину NaCl. У разі зниження артеріального тиску (90/60 мм рт. Ст.) Надають хворому протишокову положення тіла; вводять в / в катехоламіни або ангіотензин II. При недавньому прийомі викликають штучно блювоту, промивають шлунок, призначають адсорбенти та Na 2 SO 4. У разі стійкого до лікування зниження ЧСС (60 уд. / Хв) застосовують кардіостимулятор. Ефективно проведення гемодіалізу. Необхідний постійний моніторинг вмісту в плазмі крові креатиніну і електролітів, показників функцій життєво важливих органів і систем.

Надмірне застосування лерканідипіну може проявитися надмірним судинорозширювальний ефект в периферичної судинної мережі з істотним зниженням артеріального тиску (90/60 мм рт. Ст.) І рефлекторним підвищенням ЧСС (90 уд. / Хв).

Доцільно застосування в / в атропіну. Проведення діалізу не результативно. Рекомендований моніторинг стану хворого протягом 1 добу.
Умови зберігання
У місці, недоступному для дітей, при температурі ≤25 °C в оригінальній упаковці.

Упаковка
По 14 таблеток у блістері. По 1, 2 або 4 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску
За рецептом.