Прозак капсулы 20 мг № 14

склад
1 капсула препарату Прозак містить:
Флуоксетину гідрохлориду (у перерахунку на флуоксетин) – 20 мг;
Додаткові інгредієнти.
Фармакологічна дія
Прозак – лікарський препарат, який має антидепресивну дію. Прозак містить активний компонент флуоксетин – речовина, що вибірково інгібує зворотне захоплення серотоніну. Флуоксетин практично не зв'язується з іншими рецепторами, зокрема не має спорідненості до адренергічних, дофамінергічних, гістамінових та холінергічних рецепторів. Прозак сприяє підвищенню рівня серотоніну у структурах головного мозку, що призводить до збільшення тривалості стимулюючої дії серотоніну. Флуоксетин виявляє виражену антидепресивну дію, зменшує тривожність, напруженість та почуття страху, підвищує настрій, а також сприяє зниженню дисфорії.
Флуоксетин не чинить токсичної дії на міокард, не має седативної активності, а також не викликає розвитку ортостатичної гіпотензії.
Після перорального застосування флуоксетин добре всмоктується з травного тракту. Пікові концентрації флуоксетину в плазмі досягаються через 6-8 годин після одноразового прийому, рівноважні концентрації встановлюються через 2-3 тижні після початку терапії. Флуоксетин практично повністю метаболізується з утворенням норфлуоксетину та низки неідентифікованих речовин. Метаболіти екскретуються нирками.
Період напіввиведення активного компонента препарату Прозак сягає 4-6 днів, активного метаболіту флуоксетину від 4 до 16 днів.
Показання до застосування
Прозак застосовують для терапії пацієнтів із депресіями різної етіології.
Прозак призначають пацієнтам з нервовою булімією, а також передменструальним дисфоричним розладом та обсесивно-компульсивним розладом.
Спосіб застосування
Прозак призначений для перорального застосування. Капсули Прозак рекомендується ковтати повністю, не пошкоджуючи оболонку капсули, запиваючи достатньою кількістю питної води. Прозак можна приймати незалежно від їди. Тривалість курсу терапії та дози препарату Прозак визначає лікар.
При депресії, як правило, призначають прийом 20 мг флуоксетину на добу.
При нервовій булімії, як правило, рекомендується прийом флуоксетину у добовій дозі 60 мг.
При обсесивно-компульсивних розладах зазвичай призначають прийом флуоксетину в добовій дозі від 20 до 60 мг.
При передменструальних дисфоричних розладах зазвичай рекомендується прийом флуоксетину у добовій дозі 20 мг.
Залежно від вираженості захворювання та переносимості флуоксетину добова доза може бути збільшена до 80 мг.
Дози флуоксетину рекомендується коригувати пацієнтам, які отримують інші лікарські засоби з схожою дією, а також пацієнтам із супутніми захворюваннями та зниженням функції печінки.
Інші: позіхання, грипоподібний стан, атаксія, дискінезія, міоклонус, психомоторна гіперактивність. У поодиноких випадках відзначався розвиток манії, гіпоманії та порушень мислення.
Деякі побічні ефекти препарату Прозак спостерігалися у постмаркетингових дослідженнях, у тому числі у пацієнтів відзначався розвиток ідіосинкразичного гепатиту, серотонінового синдрому, приапізму та недостатньої секреції антидіуретичного гормону.

Лікарська взаємодія
Прозак заборонено приймати разом з пімозидом, тіоридазином (у тому числі через 5 тижнів після відміни тіоридазину), а також препаратами, що інгібують моноамінооксидазу, включаючи препарати Hypericum perforatum (у тому числі протягом 2 тижнів після закінчення терапії інгібіатом).
При застосуванні препарату Прозак з іншими лікарськими засобами, а також при заміні препарату на інший лікарський засіб з антидепресивною дією слід враховувати, що флуоксетин має тривалий період напіввиведення.
Флуоксетин при поєднаному застосуванні підвищує плазмові концентрації та токсичність фенітоїну. Слід обережно призначати одночасний прийом цих препаратів, а також проводити підвищення дози флуоксетину або фенітоїну при одночасному застосуванні.
Поєднаний прийом препарату Прозак із серотонінергічними засобами (включаючи трамадол та триптани) призводить до підвищення ризику розвитку серотонінового синдрому. Крім того, поєднане застосування флуоксетину з триптанами підвищує ризик розвитку артеріальної гіпертензії та вазоконстрикції коронарних судин.
Флуоксетин потенціює седативну дію алпразоламу та підвищує його плазмові концентрації при одночасному прийомі.
Сполучене застосування флуоксетину з бензодіазепінами може призвести до підвищення плазмових концентрацій останніх.
Літій та триптофан при поєднаному застосуванні з флуоксетином можуть спричинити розвиток серотонінового синдрому. Одночасне застосування цих засобів допускається лише під контролем лікаря.
Слід з обережністю застосовувати флуоксетин одночасно з препаратами, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2 D6, а також препаратами, що змінюють активність даного ферменту. Подібні поєднання можуть призводити до зміни фармакокінетичного профілю флуоксетину та препаратів, що метаболізуються за участю CYP2 D6.
Флуоксетин може посилювати вираженість ефектів пероральних антикоагулянтів різних груп та продовжувати час кровотечі. При необхідності одночасного застосування препарату Прозак з пероральними антикоагулянтами, а також при прийомі антикоагулянтів протягом 5 тижнів після закінчення терапії флуоксетином слід контролювати згортання крові.
Флуоксетин може збільшувати тривалість судом у пацієнтів, які отримують електросудомну терапію.
Не слід приймати препарати, що містять етиловий спирт, а також вживати алкоголь у період терапії препаратом Прозак.
Передозування
При прийомі підвищених доз препарату Прозак у пацієнтів можливий розвиток судом, сонливості, блювання, нудоти та тахікардії. Крім того, при передозуванні флуоксетину можливий розвиток подовження інтервалу Q-T, шлуночкової тахіаритмії, делірію, зупинки серця, коми, артеріальної гіпотензії, манії, непритомності, ступору, пірексії та станів, подібних до злоякісного нейролептичного синдрому.
Повідомлялося про 633 випадки передозування препарату Прозак, у 378 випадках відзначалося повне одужання, у 15 пацієнтів збереглися порушення, зумовлені прийомом високих доз флуоксетину, у тому числі порушення акомодації, сплутаність свідомості, нервозність, вертиго, порушення дихальної функції, артеріальна гіпертензія. а також рухові розлади та гіпоманія. Повідомлялося про випадки летального результату, зумовленого передозуванням флуоксетину. Максимальною відомою дозою флуоксетину, прийнятою за один раз, є 8 г (випадок закінчився повним одужанням). Мінімальною дозою флуоксетину, що спричинила летальний кінець, були 520 мг прийняті за один раз (у даному випадку чіткий причинно-наслідковий зв'язок встановлено не був).
Специфічний антидот невідомий. При розвитку ознак передозування слід проводити моніторинг стану пацієнта та функції серцево-судинної системи. За призначенням лікаря проводять симптоматичну терапію.
Проведення форсованого діурезу, перитонеального та гемодіалізу при передозуванні флуоксетину неефективне.
Форма випуску
Капсули Прозак, розфасовані по 14 штук у блістерні упаковки з полімерної плівки та алюмінієвої фольги, у картонну пачку вкладають 1 або 2 блістерні упаковки.